Press "Enter" to skip to content

Імміграційна реформа у США: популізм чи стратегія?

Ще задовго до виборів, у своїх численних інтерв`ю Д.Трамп неодноразово наголошував на тому, що у випадку, якщо йому пощастить посісти президентське крісло у Вашингтоні, то імміграційної реформи не уникнути. Дійсно, фактично відразу після старту його владних повноважень почали здійснюватися перші кроки у вказаному напрямку. Під шум преси та гучне обурення мігрантів США, 6.03.2017 Д.Трамп підписав закон «Про захист від в`їзду на територію США іноземних терористів». Зміст цього закону стосувався громадян шести близькосхідних країн, Ірану та КНДР. Ще раніше президент США підписав закон, який регулював перетин кордонів США іноземцями і ухвалення якого було призупинене судом. Особливо протестували ті, хто був зацікавлений у дешевій робочій силі, яка працює у США фактично за їжу та дах над головою. Тобто, антиіміграційні нововведення Д.Трампа можна класифікувати на двох рівнях: узагальнено антиіміграційному, який стосується, передусім, громадян Латинської Америки, та у контексті декларативного захисту США від вірогідних терактів, адже Закон від 6.03.2017 стосувався жителів країн Близького Сходу, а пізніше до їх списку приєдналася КНДР та окремі чиновники з Венесуели.

Так що ж являють собою такі нововведення у контексті імміграційної політики? Постає закономірне питання: це внутрішньодержавний  популізм, розрахований на пересічного американця, тиск на недружні Америці країни чи далекоглядна стратегія, яка лежить у фарватері геополітичних інтересів США? Щоб відповісти на це запитання, необхідно проаналізувати реакцію республіканців та демократів, на вказані ініціативи президента, а також окреслити коло тих країн, які в першу чергу підпадають під дію імміграційних законів.

У внутрішньополітичному аспекті президентські ініціативи були ревно підтримані у так званих «конфедеративних штатах» – традиційній вотчині республіканців, де проамериканські позиції особливо сильні. Демократи прогнозовано протестували проти означених законів. Реакція більшості пересічних американців співпадала з їхніми політичними поглядами. Правда, виокремилася ще одна ланка: промисловці, підприємці, які традиційно зацікавлені у дешевій робочій силі. Передусім, з Латинської Америки.

У зовнішньополітичному аспекті, країни чи регіони, які передусім підпадають під дію нових законів так чи інакше відносяться до сфери інтересів США. Чи то Латинська Америка, яка  традиційно цікава для США своїми ресурсами, економічним потенціалом, є важливою ланкою геополітичної стратегії США, чи то Близький Схід, який ще у 1980 році «Доктриною Картера» проголошено «зоною стратегічних інтересів Вашингтону».

Важливо, що Закон від 6.03.2017 стосувався громадян таких країн, як Лівія, Сирія, Ємен, Іран, КНДР тощо. Всі ці країни фактично не сприймають глобальну політику США, прагнення офіційного Вашингтону створити “pax americana” та скрізь поставити проамериканське керівництво. Відповідно, підпали під немилість нового господаря Білого Дому.  У цьому відношенні мислення Д.Трампа мало чим відрізняється від зовнішньополітичних підходів Дж.Буша ст. та Дж.Буша мол. відповідно, які неодноразово ініціювали силове введення американських військ у особливо непокірні країни. А боротьба з ІДІЛ була лише приводом, адже осередків цієї терористичної організації нема в таких країнах як КНДР та Іран.

Щодо Закону, який регулює перетин американських кордонів мігрантами, то він фактично являє собою продукт мислення Д.Трампа як великого ділка, бізнесмена, який прагне будь-що захистити власні економічні інтереси. Для Д.Трампа політика є продовженням економіки. І аж ніяк не навпаки. Тобто, він буде досягати власних суто економічних цілей політичними методами. В тому числі і такими, які передбачають тиск, узаконені обмеження тощо. Для нього нелегальні мігранти – потенційна загроза, адже їх кількість збільшується у геометричній прогресії. І ця загроза здатна поставити під ризик інтереси не лише американських громадян, але і його самого.

Як висновок, такі нововведення Д.Трампа обумовлені його баченням майбутнього Америки через призму світогляду бізнесмена та досягаються подібними імперативами. Їх важко назвати суто популістським кроком, адже реакція американської спільноти була, м`яко кажучи, неоднозначна і не сприяла зростанню рейтинга президента. Якщо Д.Трамп під тиском громадськості продовжуватиме означений курс, то у перспективі він може повторити політичну долю Р.Ніксона та Е.Джексона.

print

Comments are closed.

Mission News Theme by Compete Themes.